За своє життя я досить багато подорожувала, і ці подорожі надихали мене на створення нових робот, віднайдення нового стилю чи живописних рішень. Понад усе мені подобається бувати у Середземноморських країнах, особливо на півдні Європи. На той час я вже відвідала Іспанію, Італію, Грецію, відпочивала на грецьких островах. Єдине місце, де я тоді ще не була і яке надзвичайно цікавило мене як художника, – це був південь Франції, а точніше – Прованс.
Перше, що з’являється на екрані комп’ютера, якщо задати у пошуковику слово «Прованс» – це фото нескінченних лавандових плантацій під яскравим південним сонцем. Це візитна картка цього південного краю. Кілометри і кілометри ніжно-бузкових, блакитних, лілових, синювато-фіолетових або ультрамаринових довгастих кругленьких пагорбочків, на які скидаються лавандові кущики, стелються до самісінького горизонту, перетворюючи місцину на дивовижний, казковий ландшафт. Це суцільне кольорове задоволення, безперечний привід для живопису, рай для художниці і для жінки, яка закохана у колір і квіти.
Тож я вирішила використати таку собі художню магію – спершу намалювати свої Мрії про Прованс, щоб вони якнайскоріше здійснилися. Я так вже робила з іншими країнами, тому знала, що ця магія дійсно працює. Так і сталося – Мрії про Прованс досить скоро стали дійсністю і перетворилися на моїх картинах на солодкі, щасливі Спогади про Прованс.