Творчість Олени Онуфрів за останні декілька років займає визначне місце у мистецькому середовищі Львова. Незважаючи на той факт, що останнім часом вона все-таки більше працює у Києві і для Києва, творчі методи, що вона їх здобула у середовищі львівської мистецької школи простежуються майже у всіх її проектах. Порівнюючи полотна Олени створені за останні декілька років й аналізуючи основні ознаки розвитку мистецької мови регіону, помічаєш значну подібність методів. І справа тут не стільки у її перфектному знанні ремесла (Олена навчалася у Львівській Академії мистецтв на відділені декоративного скла) гутного скла, яке за словами Олександри Філоненко дає їй можливість "працювати з субстанціальністю кольору у буквальному розумінні слова", скільки у загальній концепції абстрактної декоративності кольору, того що один з основоположників львівської художньої школи Роман Сельський називав західноукраїнським колоризмом.
У творчому здобутку Олени вирізняємо декілька основних напрямків, які вона розвиває впродовж 2000 - 2010 років. Одним з них є унікальне відчуття краєвиду, як абстрактного формотворення. Краєвид Олени не містить сюжетності, а тому ненав’язливий і приємний.
Мандруючи, художниця задумується не стільки над конкретним місцем, скільки над красою, яку можна опоетизувати на полотні. Поетика краєвиду утворюється через унікальне розуміння тонкості мазку і фактури олійної фарби. Розсіяне й мерехтливе світло, підняті і заломлені кути падіння світла, дещо розмитий і зміщений фокус погляду, відображають миттєвість і швидкоплинність її образів на полотні. Ця техніка художниці, чи не найкраще передає найбільш яскраві й ефектні миттєвості краєвиду. На відміну від інших пейзажистів молодої львівської генерації, які все ж таки більш ретельно підходять до порядку і класики нео-імпресіоністичного конструювання краєвиду, Онуфрів продовжує досліджувати можливість вільного і швидкого олійного начерку (ескізу). Тому її полотна наділені незвичайною свіжістю і бравадою. Фарба застосовується з чудовою вільністю, гнучкістю і спонтанністю. Сміливі та енергійні розчерки, лінії і мазки розкидані по усій поверхні полотна в жвавому та енергійному ритмі. Розмиті, розфокусовані форми та ефемерний малюнок виплітаються на поверхні робіт. Її заплутані, різкі мазки подають лише самі елементарні характеристики особливостей і текстур. Але те, що деколи втрачається при відсутності скрупульозності відображення, компенсується жвавістю і запалом життєрадісної віртуозності.
У своїй манері живописного письма мисткиня розробляє контрасти розміру, напрямку і швидкості мазку, то в одному, то в іншому місці створює темніші і легші акценти, й контрастними штрихами кольору відображає мерехтливу гру сонячного світла і тіні. Ритмічна поверхня, зображена на полотні спокійними і статичними формами, конструює цілісну і водночас мобільну композицію. Очевидна швидкість виконання стає знаковою подією для відображення темпу змін явища, пори року і дня. Завдяки життєвості моменту і відсутності детальної обробки, краєвиди Олени Онуфрів відзначаються спокоєм і разом з тим разючою жвавістю і свободою. Її краєвиди - це своєрідний поєдинок між реальним місцем і його зображенням, між фізичною та емоційною стриманістю.
Технічно, живописні полотна Олени Онуфрів інколи нагадують нам перейняті традиції конструювання декоративних поверхонь Романа Сельського і абстрактний аналіз краєвиду нео-імпресіоністів Сьора й Піссаро. Світло відтворене на її полотнах - це яскраве, споконвічне сонячне світло Середземномор’я, що його так уважно спостерігає Олена під час своїх мандрівок до Греції.
У своїх творах художниця завжди прагне зрозуміти і відобразити реальність у її чистій формі. Здавалося б, що може бути простіше - малюй що бачиш, однак час показує наскільки важким завданням є таке розуміння і відтворення реального. Як може художник, особливо у час ослабленої мистецької традиції і часткового занепаду живопису, суттєво відобразити гостроту реальності, інтенсивність кольору, структури, світла і тіні, нашого відчуття краси та поезії, її потворності й жаху? Це складне завдання, пробувати виразити тривимірний світ на двовимірному полотні.
Інтерпретація реальності в Олени Онуфрів завжди глибша ніж звичайне поверхневе, я би сказав фотографічне, відображення. Її завжди цікавить внутрішнє структурне і емоційне ядро речей, насиченість їх форми та почуття. Може тому вона любить зображати квіти, які є очевидними і навіть ідеальними у своїй природній красі. Вони також дуже виразні по відношенню до наших внутрішніх почуттів та психологічного стану. Вона часто малює букети, заповнюючи ними всю поверхню полотна. Квіти, оскільки вони цвітуть, в’януть і швидко засихають, до певної міри символізують нашу власну смертність, тимчасовість і швидкоплинність нашого життя. Саме тому художники і поети, завжди використовували квіти в якості предмета своєї роботи. Будь-яке живописне полотно є своєрідним автопортретом. Олена Онуфрів не просто малює квіти. Вона використовую форму, колір і текстуру, щоб висловити емоції. Вона використовує квіти, як візуальні метафори якими можна передати багато тем. Тендітність квітки, у поєднанні з її ефемерною красою, інтригуючою делікатністю і яскравими кольорами, посилюють драму нашого життя, а швидкоплинне їх існування натякають на актуальність. Як і краєвиди, флористичні композиції Олени не просто покликані відобразити природу, але, швидше, репрезентувати внутрішнє відображення, метафоричну подорож у глиб себе. Вони дуже настроєві.
Минулого року Олена розпочала новий цикл праць під назвою «Тіні на траві». Після розширених експериментів з технікою олійного живопису і стилістичного вдосконалення власної образної мови Олена Онуфрів зупинилася на серії олійних полотен, які зосереджені на ефектах падаючих тіней на траві. Ці полотна відображають ледь помітні і сугестивні абстрактні форми затінених областей, які подекуди нагадують ефемерні відображення об’єктів що немов виходять поза рамки картини але їх присутність відчувається.
Художницю передусім цікавлять повторювані шари листочків трави, виконані різноманітними, різнокольоровими мазками, які надають текстурі неповторної глибини і насиченості. Крім того, абстрактний, двозначний характер полотен, дає глядачеві можливість ототожнювати звичайну абстрактну площину з різними уявленнями. «Тіні на траві» виконані у той властивий художниці спосіб, де декоративна, характерна для львівської образотворчої школи, майстерність переплітається з унікальним відчуттям колористичної насиченості.
Інтенсивне художнє життя Олени Онуфрів напряму пов'язане з її соціальною діяльністю. Вона добре відома в мистецьких колах Києва і Львова як ініціативний організатор та співзасновник різних благодійних акцій. Аукціони, виставки і благодійні прийоми надихають її на створення нових проектів і сприяють її художньому розвитку, бо, як відомо, лише краса врятує світ. Такий живий і свіжий підхід глибоко оцінють колекціонери і поціновувачі мистецтва, як в Україні, так і за кордоном. Її картини та вироби ужиткового мистецтва можна знайти в різних колекціях України, США, Канади, Польщі, Фінляндії, Греції, Іспанії. Одна з найбільших колекцій нещодавно була закуплена готелем “Regency Hayatt” у Києві.
Роман Ганкевич
історик мистецтва