Olena Onufriv

Українське мистецтво

Хоча українське мистецтво завжди було органічною частиною Східноєвропейської культури, тим не менше, воно зберігає свою специфічну культурну ідентичність, маючи багато ознак, що вирізняють його на мистецькій арені світу. На початку ХХ століття мистецтво в Україні було органічно вплетене у пан-європейський рух авангарду. До певної міри воно вважалося форпостом нових авангардних традицій у світі, створюючи сприятливу атмосферу і основу для творчого здобутку таких видатних художників, як О. Архипенко та Д. Бурлюк. Саме в Україні, перший імпульс до подальшої творчості отримали К. Малевич, О. Татлін, О. Екстер і багато інших відомих представників світового авангарду. Згодом українське мистецтво розділило долю інших країн колишнього Радянського Союзу, і занурилося у процес створення нового "великого стилю" соціал-реалістичного живопису. Лише в 60-х роках українське мистецтво знову наближається до світового контексту, позбувається ідеологічних, політичних і естетичних принципів.

Цей процес реставрації модерністичних досягнень та реконструкції радикальної художньої мови був непростим. Він також відрізняється від аналогічних процесів в інших республіках Радянського Союзу. На відміну від Росії, де на загал завжди панували неформальні концептуальні тенденції, значення цього процесу в Україні полягало у пошуку нової живописної мови. Поряд з формальними експериментами, українські художники 1970 - 1980 років намагалися народити тонкі емоційні світи своїх картин, які не мали нічого спільного з пафосом соціального реалізму.

Справжнє процвітання нового українського мистецтва починається у період перебудови і особливо після проголошення незалежності Україною у 1991 році. За часів Радянського Союзу більшість живописців в основному їхали за визнанням до Росії, Німеччини, США. Цей процес "інтелектуальної еміграції" завершився після отримання Україною незалежності.

З 1987 року поряд з реалістичним і абстрактним живописом поступово виникають усі радикальні форми сучасного українського мистецтва - від транс-авангардного живопису, до мистецтва дії, перформансу, інсталяції, боді-, відео- і ленд-арду. Ситуація в мистецтві змінилася кардинально і не лише у творчому і духовному значенні але й практично.

За часів СРСР художники все-таки мали можливість непогано заробляти і жити завдяки розвинутій системі державних замовлень і субсидій культури. Починаючи з періоду перебудови ця система поволі занепала під тиском пріоритетних соціально-економічних проблем кінця 1980х років. Це призвело до появи багатьох незалежних проектів та організацій - почали з’являтися мистецькі асоціації, приватні галереї. Творче життя Києва, Львова, Харкова, Одеси і інших міст значно активізувалося. Однак в умовах перехідного періоду сучасне мистецтво України не завжди належно оцінювалося і, в очах багатьох меценатів вважалося неприбутковим. Процес пошуку альтернативних джерел фінансування з боку комерційних організацій та благодійних фондів розпочався лише декілька років тому. Однак й на теперішній час не бачимо якихось-небуть більш-менш позитивних зрушень.

Ось на такому фоні "боротьби за виживання" у 2008 році до України приходить Sotheby’s і твори українських живописців, як виявляється, на сьогодні є конкурентоздатним мистецьким продуктом. Поява професійних мистецьких галерей та різноманітних фондів створює сприятливі умови для подальшого розвитку сучасного мистецького ринку в Україні і для його конкурентоздатності в майбутньому.